Глізе 710

Gliese 710
Дані спостереження
Епоха J2000
Сузір’я Змії
Пряме піднесення 18г 19х 50.8412с[1]
Схилення –01° 56′ 19.003″[1]
Видима зоряна величина (V) 9.66[2] (9.65–9.69)[3]
Характеристики
Спектральний клас K7 Vk[4]
Показник кольору (B−V) +1.37[2]
Показник кольору (U−B) +1.26[2]
Тип змінності припускається[3]
Астрометрія
Променева швидкість (Rv)  –14.525 ± 0.435 км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: -0.460 ± 0.084[5] мас/р
Схил.: -0.028 ± 0.074[5] мас/р
Паралакс (π) 52.519 ± 0.048 мас[6]
Відстань 62.1 ± 0.06 св. р.
(19.04 ± 0.02 пк)
Абсолютна зоряна
величина (MV) 		8.20[7] (8.19-8.23)[note 1]
Подробиці
Маса 0.6[8] M☉
Радіус 0.67[9] R☉
Світність 0.045[note 2] L☉
Ефективна температура 4,250[8]  K
Обертання 6.42 ± 0.78[10]
Інші позначення
Gliese 710, BD–01° 3474, HIP 89825, HD 168442, NSV 10635[2]
Посилання
SIMBADдані для Gl+710
ARICNSдані для 01481

Ґлізе 710 (Gliese 710, Vys/McC 63, BD-01 3474, NSV 10635) — змінна помаранчева карликова зоря в сузір'ї Змії. За оцінками астрономів, зробленими на основі вимірів супутника Gaia, через 1,28 млн років зоря може наблизитися до Сонячної системи на відстань приблизно 0,22 св. роки (14 тисяч астрономічних одиниць); це майже у 20 разів ближче за поточну відстань до Проксими Центавра[11]. Таке наближення дасть їй можливість збурити хмару Оорта. На такій відстані її яскравість на небі зрівняється з найяскравішими планетами, а в оптимумі досягатиме видимої зоряної величини бл. −2,7 (яскравіше за Марс у протистоянні). Власний рух зорі на такій відстані становитиме бл. однієї кутової секунди на рік[12][13], що дасть змогу помітити зміну її положення на небі за тривалість людського життя. За словами Філіпа Берського і Пьотра Дибчинського, ця подія стане «найсильнішим руйнівним зіткненням у майбутньому та історії Сонячної системи»[14]. Попередні динамічні моделі показували, що чисте збільшення швидкості утворення кратерів внаслідок проходження Gliese 710 становитиме не більше 5 %.[8] Спочатку вони оцінювали, що найближче зближення відбудеться через 1 360 000 років, коли зоря наблизиться до Сонця на відстань 0.337±0.177 парсек. (1.100±0.577 світлових років) від Сонця.[15] Пізніше Gaia DR2 виявив, що мінімальна відстань до перигелію становитиме 0.0676±0.0157 парсек або 13 900 ± 3 200 а.о. приблизно через 1,281 млн років.[16]

Історія дослідження

Більшість астрономів називають зорю Ґлізе 710 — за іменем німецького астронома Вільгельма Ґлізе, який склав каталог найближчих зір. Приблизно в 1942 році Олександр Висоцький визначив спектральний клас зорі й додав її в каталог червоних карликів, тому вона має також назву Vys/McC 63. Але вперше зоря згадується Боннському огляді — каталозі, складеному під керівництвом Фрідріха-Вільгельма Аргеландера й опублікованому в 1863 році. Там зоря має назву BD-01 3474. Вона також присутня в каталогах під назвою NSV 10635.

Характеристики

Зоря є відносно тьмяним помаранчевим карликом спектрального класу K7. Маса — близько 0,6 маси Сонця[8], радіус — бл. 0,67 радіуса Сонця[9]. Видима зоряна величина — 9,66m. Вона не є джерелом потужного радіовипромінювання, хоча є припускається змінність магнітудою від +9,65 до +9,69. Світність зорі — бл. 0,04 світності Сонця.

Наразі зоря перебуває на відстані приблизно 63,0 світлового року від Землі, але з першими вимірами її власний рух, відстань і променева швидкість показували, що протягом наступних 1,4 млн років вона, можливо, наблизиться до Сонця на відстань менше одного світлового року. З оцінками російського астронома Вадима Бобильова 2010 року, Ґлізе 710 з ймовірністю 86 % може пройти через хмару Оорта, якщо вважати її сфероїдом із малою та великою півосями 80 000 та 100 000 а. о. відповідно. Важко точно порахувати відстань найближчого наближення зорі, оскільки такий розрахунок досить чуттєвий до поточного розташування та швидкості зорі. Оцінки Бобильова були зроблені для максимального наближення 0,311 ± 0,167 парсека (1,014 ± 0,545 св. року) від Сонця[17].

За уточненими даними супутника Gaia DR2, мінімальна відстань перигелію оцінюється у 0,0676 ± 0,0157 парсека або 13 900 ± 3 200 а. о. через приблизно 1,281 млн років[16].

Ще новіші розрахунки з даними Gaia з масиву Gaia EDR3 вказують, що Ґлізе 710 може пролетіти найближче на відстані 0,051 ± 0,003  парсека через 1,29 ± 0,04  млн років[18]. Однак вплив такої зустрічі зір на орбіту системи Плутон — Харон (а отже й на класичні об'єкти поясу Койпера) оцінюється як абсолютно незначущий, але Ґлізе 710 зайде у хмару Оорта (ближче 100 000  а. о. чи 0,48 парсека) та досягне зовнішньої межі внутрішньої хмари Оорта (менше 20 000 а. о.).

Таблиця параметрів передбачень рандеву Ґлізе 710 та Сонця

Джерело Дата Відстань зустрічі, парсек Час зустрічі, млн.років
[8] 1999 0.34 ± 0.18 пк (1.11 ± 0.59 св. р.) 1.36 ± 0.04
[17] Березень 2010 0.311 ± 0.167 пк (1.01 ± 0.54 св. р.) 1.45 ± 0.06
[11] Травень 2018 0.052 ± 0.01 пк (0.170 ± 0.033 св. р.) 1.28 ± 0.05
[16] Травень 2018 0.0676 ± 0.0157 пк (0.220 ± 0.051 св. р.) 1.281
[18] Грудень 2020 0.051 ± 0.003 пк (0.1663 ± 0.0098 св. р.) 1.29 ± 0.04

Коментарі

  1. ↑ From apparent magnitude and parallax: M V = m V + 5 + 5 log 10 ⁡ ( p a r a l l a x   i n   m i l l i a r c s e c o n d s 1000 ) {\displaystyle \scriptstyle M_{V}=m_{V}+5+5\log _{10}\left({\frac {\mathrm {parallax\ in\ milliarcseconds} }{1000}}\right)}
  2. ↑ Using the absolute visual magnitude of Gliese 710 M V ∗ = 8.20 {\displaystyle \scriptstyle M_{V_{\ast }}=8.20} and the absolute visual magnitude of the Sun M V ⊙ = 4.83 {\displaystyle \scriptstyle M_{V_{\odot }}=4.83} , the visual luminosity can be calculated by L V ∗ L V ⊙ = 10 0.4 ( M V ⊙ − M V ∗ ) {\displaystyle \scriptstyle {\frac {L_{V_{\ast }}}{L_{V_{\odot }}}}=10^{0.4\left(M_{V_{\odot }}-M_{V_{\ast }}\right)}}

Примітки

  1. ↑ а б Gaia Collaboration; Brown, A. G. A.; Vallenari, A.; Prusti, T.; De Bruijne, J. H. J.; Mignard, F.; Drimmel, R.; Babusiaux, C.; Bailer-Jones, C. A. L.; Bastian, U.; Biermann, M.; Evans, D. W.; Eyer, L.; Jansen, F.; Jordi, C.; Katz, D.; Klioner, S. A.; Lammers, U.; Lindegren, L.; Luri, X.; O'Mullane, W.; Panem, C.; Pourbaix, D.; Randich, S.; Sartoretti, P.; Siddiqui, H. I.; Soubiran, C.; Valette, V.; Van Leeuwen, F. та ін. (2016). Gaia Data Release 1. Summary of the astrometric, photometric, and survey properties. Astronomy & Astrophysics. 595: A2. arXiv:1609.04172. Bibcode:2016A&A...595A...2G. doi:10.1051/0004-6361/201629512.
  2. ↑ а б в г GJ 710. SIMBAD. Страсбурзький центр астрономічних даних. Процитовано 6 липня 2019.
  3. ↑ а б Kukarkin, B. V. та ін. (1971). The third edition containing information on 20437 variable stars discovered and designated till 1968. General Catalogue of Variable Stars (вид. 3rd). Bibcode:1971GCVS3.C......0K. {{cite book}}: Проігноровано |journal= (довідка)
  4. ↑ Gray, R. O. та ін. (July 2006). Contributions to the Nearby Stars (NStars) Project: Spectroscopy of Stars Earlier than M0 within 40 parsecs: The Northern Sample I. The Astronomical Journal. 132 (1): 161—170. arXiv:astro-ph/0603770. Bibcode:2006AJ....132..161G. doi:10.1086/504637.
  5. ↑ а б van Leeuwen, F. (November 2007). Validation of the new Hipparcos reduction. Astronomy and Astrophysics. 474 (2): 653—664. arXiv:0708.1752. Bibcode:2007A&A...474..653V. doi:10.1051/0004-6361:20078357.
  6. ↑ Gaia collaboration (August 2018). Gaia Data Release 2. Astronomy & Astrophysics (Summary of the contents and survey properties). 616. A1. arXiv:1804.09365. Bibcode:2018A&A...616A...1G. doi:10.1051/0004-6361/201833051. Gaia DR2 record at VizieR.
  7. ↑ Koen, C.; Kilkenny, D.; Van Wyk, F.; Marang, F. (2010). UBV(RI)C JHK observations of Hipparcos-selected nearby stars. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 403 (4): 1949. Bibcode:2010MNRAS.403.1949K. doi:10.1111/j.1365-2966.2009.16182.x.
  8. ↑ а б в г д García-Sánchez, J. та ін. (1999). Stellar encounters with the Oort cloud based on Hipparcos data. The Astronomical Journal. 117 (2): 1042—1055. Bibcode:1999AJ....117.1042G. doi:10.1086/300723.
  9. ↑ а б Johnson, H. M.; Wright, C. D. (November 1983). Predicted infrared brightness of stars within 25 parsecs of the sun. The Astrophysical Journal Supplement Series. 53: 643—711. Bibcode:1983ApJS...53..643J. doi:10.1086/190905.
  10. ↑ López-Santiago, J. та ін. (May 2010). A high-resolution spectroscopic survey of late-type stars: chromospheric activity, rotation, kinematics, and age. Astronomy and Astrophysics. 514: A97. arXiv:1002.1663. Bibcode:2010A&A...514A..97L. doi:10.1051/0004-6361/200913437.
  11. ↑ а б de la Fuente Marcos, Carlos; de la Fuente Marcos, Raúl (10 травня 2018). An Independent Confirmation of the Future Flyby of Gliese 710 to the Solar System Using Gaia. Research Notes of the AAS. 2 (2): 30. arXiv:1805.02644. Bibcode:2018RNAAS...2b..30D. doi:10.3847/2515-5172/aac2d0.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  12. ↑ Berski, Filip; Dybczyński, Piotr A. (1 листопада 2016). Gliese 710 will pass the Sun even closer. Astronomy & Astrophysics (англ.). 595: L10. Bibcode:2016A&A...595L..10B. doi:10.1051/0004-6361/201629835. ISSN 0004-6361.
  13. ↑ Dorminey, Bruce. Solar System's Next Close Encounter Will Be With Gliese 710, Say Astronomers. Forbes. Архів оригіналу за 24 грудня 2016. Процитовано 24 грудня 2016.
  14. ↑ Dvorsky, George. Incoming Star Could Spawn Swarms of Comets When It Passes Our Sun. Gizmodo (амер.). Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 24 грудня 2016.
  15. ↑ García-Sánchez, J.; Weissman, P. R.; Preston, R. A.; Jones, D. L.; Lestrade, J.-F.; Latham, D. W.; Stefanik, R. P.; Paredes, J. M. (2001). Stellar encounters with the solar system. Astronomy and Astrophysics. 379 (2): 634—659. Bibcode:2001A&A...379..634G. doi:10.1051/0004-6361:20011330.
  16. ↑ а б в Bailer-Jones, C.A.L.; Rybizki, J; Andrae, R.; Fouesnea, M. (2018). New stellar encounters discovered in the second Gaia data release. Astronomy & Astrophysics. 616: A37. arXiv:1805.07581. Bibcode:2018A&A...616A..37B. doi:10.1051/0004-6361/201833456.
  17. ↑ а б Bobylev, Vadim V. (March 2010). Searching for Stars Closely Encountering with the Solar System. Astronomy Letters. 36 (3): 220—226. arXiv:1003.2160. Bibcode:2010AstL...36..220B. doi:10.1134/S1063773710030060.
  18. ↑ а б de la Fuente Marcos, Carlos; de la Fuente Marcos, Raúl (10 грудня 2020). An Update on the Future Flyby of Gliese 710 to the Solar System Using Gaia EDR3: Slightly Closer and a Tad Later than Previous Estimates. Research Notes of the AAS. 4 (12): 222. Bibcode:2020RNAAS...4b.222D. doi:10.3847/2515-5172/abd18d. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 22 лютого 2021.

Посилання

  • Російський астроном оцінив ймовірність зіткнення Сонячної системи із зіркою
  • Gliese 710. SolStation.com. Архів оригіналу за 30 березня 2021. Процитовано 19 квітня 2019.
  • VizieR variable star database [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
  • Wikisky image [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] of HD 168442 (Gliese 710)
  • Зірка з сузір’я Змії може знищити Сонячну систему. ZIK.UA. 13 квітня, 2018, 17:25. Архів оригіналу за 14 квітня 2018. Процитовано 19 квітня 2019.

Див. також